Відносини з дітьми.
Ставлення до дітей - безпомилкова мірка
духовної гідності людини
Я.Бриль
Шановні батьки, Ви у відповіді за тих, кому подарували життя, за майбутнє своїх дітей!
Шановні батьки, пам'ятайте, що найдорожче, що Ви можете створити на Землі, це виховати гідних синів і дочок.
Ви впливаєте на дітей кожною своєю дією і вчинком. Пам'ятайте, виховання - це мудре обмеження. Дитина повинна зрозуміти три речі: можна, треба, не можна. Будьте строгими і добрими, послідовними і справедливими у виборі заходів впливу на нього.
Будьте спостережливими, всебічно вивчайте свою дитину в повсякденному житті і діяльності, виробляйте в собі здатність проникати в світ його почуттів і переживань.
Намагайтеся виробляти в собі бадьорість духу, оптимізм, відчуття щастя буття.
Ставтеся до дитини як до особистості, як до людини: чуйно, шанобливо, тактовно, уважно.
Не втомлюйтеся бачити кращий в дитині, вірити йому, допомагайте розвивати в ньому оптимізм і впевненість. Невпинно схвалюйте хороші прояви в дитині, психологічно підтримуйте його добрі вчинки, праця душі.
Пам'ятайте, головний метод виховання - приклад батьків. Не втомлюйтеся удосконалюватися як особистість, являти собою високий моральний і громадянський зразок для своїх дітей.
Виробляй в собі вміння володіти собою, долати роздратування, запальність, нетерплячість і т. Д.
Не втомлюйтеся мудро любити дитину, допоможіть йому стати щасливим!
Щастя Вам в сімейному світі!
Діагностичні критерії агресивності для дітей молодшого шкільного віку:
1. Часто (частіше в порівнянні з поведінкою інших дітей, оточуючих дитини) втрачає контроль над собою.
2. Часто сперечаються, лаються з дітьми та дорослими.
3. Навмисно дратують дорослих, відмовляються виконувати прохання дорослих.
4. Часто звинувачують інших у своєму «неправильному» поведінці і помилках.
5. заздрісних і недовірливі.
6. Часто сердяться і вдаються до бійок.
Про дитину, у якого на протязі 6-ти й більше місяців одночасно стійко проявлялись 4 критерії, можна говорити як про дитину, обладающем агресивністю як якістю особистості. І таких дітей можна назвати агресивними.
Так, все це - зовнішні ознаки агресивності поведінки дитини. Тільки от це не причина називати дитину агресивним. Агресивність дитини як риса характеру і проблема властива не такому великому числу дітей. Агресія - це реакція на певну ситуацію. Причому ситуацію, так чи інакше, для дитини неблагополучну. З одного боку, звичайно, цю ситуацію важливо побачити і правильно поставитися до неї. Адже інакше реакція може закріпитися і перетворитися вже в стійку рису характеру. З іншого боку, не варто робити з агресивної поведінки дитини трагедію.
Гнів і злість - нормальні людські емоції. Заперечуючи їх, ми не зможемо позбавити від них дитини.
Щоб не дратуватися, коли дитина нез'ясовно дурно поводиться, потрібно поставити перед собою питання:
«Цікаво, що з ним зараз відбувається?»
Агресивні діти - це та категорія дітей, яка найбільш засуджується і відкидається дорослими. Нерозуміння і незнання причин агресивної поведінки призводить до того, що агресивні діти викликають відкриту неприязнь і неприйняття в цілому.
Агресивним дітям необхідно позитивне увагу з боку дорослого до свого внутрішнього світу, в якому накопичилося занадто багато руйнівних емоцій, і з якими самостійно вони не в змозі впоратися. За агресивною поведінкою ховається біль, розчарування, відторгнутість. Агресія - це реакція на «незадоволення психологічних потребах в любові, повазі, прийнятті та потрібності іншій людині» (Гіппенрейтер, 1997)
У міру дорослішання відповідальність за свою агресивну поведінку повинна зростати.
