Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України

Національна дитяча гаряча лінія

Національна кампанія " СТОП НАСИЛЬСТВУ "

 

 

 

1 грудня 2010 року на засіданні Кабінету Міністрів України був ухвалений план заходів з проведення Національної кампанії «Стоп насильству!» на період до 2015 року.

Національна кампанії «Стоп насильству!» триватиме до 25 листопада 2015 року (Міжнародного дня боротьби за ліквідацію насильства стосовно жінок).

Мета Національної кампанії «Стоп насильству!» – привернення уваги українського суспільства і його лідерів до актуальної проблеми подолання насильства в сім’ї як до порушення прав людини і залучення всіх громадян до боротьби з цим явищем.

Завдання  Національної кампанії
– підвищення обізнаності населення про те, що насильство є порушенням прав людини, та заохочення громадян боротися із цим явищем;
- формування у свідомості населення нетерпимого ставлення до насильства; вдосконалення законодавчої бази з питань протидії насильству; 
- розробка дієвих механізмів попередження, зупинення та подолання насильства.

На жаль, насильство у родині лишається однією з актуальних проблем українського суспільства. Держава – основний суб’єкт протидії насильству, тому органи державної влади повинні формувати у суспільстві неприйняття насильства, вживати необхідних заходів для його запобігання та створювати систему захисту жертв і подолання наслідків насильства.

Важливим кроком у попередженні насильства в сім’ї можна вважати прийняття 15 листопада 2001 року Верховною Радою України Закону України "Про попередження насильства в сім’ї", що свідчить про визнання державою цієї проблеми, винесення її з розряду приватної проблеми родини на державний рівень. За визначенням цього закону, насильство в сім’ї – це «будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю».

 

 

 

Закон розрізняє чотири види домашнього насильства: фізичне; психологічне; економічне; сексуальне.

Фізичне насильство в сім’ї – це навмисне нанесення побоїв, тілесних ушкоджень одного члена сім’ї іншому, яке може призвести чи призвело до порушення нормального стану фізичного чи психічного здоров’я або навіть до смерті постраждалого, а також до приниження його честі та гідності.

Сексуальне насильство в сім’ї – це примушування до небажаних статевих стосунків у родині, а також сексуальні дії щодо неповнолітнього члена сім’ї.

Психологічне насильство в сім’ї – це насильство, пов’язане з тиском одного члена сім’ї на психіку іншого через навмисні словесні образи або погрози, переслідування, залякування, які доводять постраждалого до стану емоційної невпевненості, втрати здатності захистити себе і можуть заподіяти або заподіяли шкоду психічному здоров’ю.

Економічне насильство в сім’ї – це навмисні дії одного члена сім’ї щодо іншого, спрямовані на те, щоб позбавити постраждалого житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які він має законне право. Такі дії можуть заподіяти шкоду фізичному чи психічному здоров’ю або навіть призвести до смерті постраждалого.

Першим кроком до подолання проблеми насильства в родині має стати її усвідомлення, як суспільством в цілому, так і кожним окремим громадянином, членом сім’ї. Адже ця проблема досить часто є прихованою і для суспільства, і для тих, хто є жертвою такого насильства. Необхідно змінювати терпиме, а іноді й байдуже ставлення суспільства до насильства в родині. І кожен з нас має сказати "Стоп!" насильству у власній родині. Адже сім’я – це саме те місце, яке має бути світлим затишком, острівцем безпеки і комфорту у нашому досить бурхливому світі. Місцем, де тебе розуміють і поважають, де можна нікого не боятися і почуватися вільно кожному – і маленькій людині, і дорослому, і особі літнього віку.

Діти користуються правами людини, що розповсюджуються на дорослих. Крім того, стосовно дітей діють такі правила: з дітьми поводяться у спосіб, який розвиває їхнє почуття власної гідності; прискорює їхню реінтеграцію у суспільство; повною мірою відбиває всі інтереси дитини та враховує потреби осіб їхнього віку; дітей не можна піддавати брутальному, нелюдському або принизливому поводженню чи покаранню, смертній карі або довічному ув'язненню; дисципліна повинна поважати дитячу гідність, вона має плекати у дитини віру у справедливість, самоповагу та повагу до прав людини.